» » Постсвяткові констатації

Про мене

Публіцист і письменник, полеміст і фейлетоніст, дотепник і мізантроп.
А також – полонофіл, юдофіл, германофіл, панхорватист.
Галицький націоналіст
зі схильністю до українофобії.
Деталей вам краще не знати.

11:01, 14/01/18. Злободенні притчі / УА

Постсвяткові констатації

Давно вже я не чув про Лауру... український лабух давно вже не називав свою подружку мовою окупанта: працівницею комерційного сексу, розумною навиворіт собакою жіночої статі тощо.
Я вже було подумав, що це буде рік пса і спокою. Але у помешканні наді мною почулися кроки слона, тривожно задзвеніла люстра з п`ятьма плафонами на стелі, нервово скотився зайчик з ялинки і... знову - неспокій, роздратування, а навіть страх. 
Я знову боюся, що цієї сусідчиної слонячої грації і метушливості не витримає наш 108-річний будинок. І тоді він потріщить трохи, як у фільмі Парфюмер, і завалиться, накривши всіх нас.
Я не те, щоб боявся смерті, просто як естет і поціновувач жіночої делікатності, почував би себе некомфортно, якби зверху на мене впала ота слонячої вроди пані. Хай би вже - ящо шо - то якась худа сучка. Все ж їхній рік.

  • FaceBook коментарі