VLODKO PAVLIV. BLOG

Як я не став міліціонером

Немає нічого особливого в тому, що кожна людина з раннього дитинства хоче стати кимось. Напрямок такого фантазування, звичайно ж, залежить від виховання чи його відсутності, від обставин, в яких дитина зростає і т. д., і т. п. І багатьом таки вдається реалізувати у дорослому житті свої дитячі мрії. Мені не вдалось. І ось тепер, на схилі життєвого

Тягар репутаційних втрат

Як на народ, котрий ніколи аж до 1991-го не мав насправді власної держави і «ніколи ні на кого не нападав», українці мають забагато неприятелів у Європі, та й не лише. Це є проблемою зокрема й тому, що пост-майданна Україна начебто твердо вибрала європейський вектор розвитку. А на шляху до Брюсселя стоять Варшава і Прага, Будапешт і Бухарест і ще

"Учисі дитино..."

У Львові на Краківському базарі в барахольних рядах хлопчик років семи-восьми проводив досліди з фізики. Він періодично траскав ногою в невеличку, але глибоченьку калюжку і уважно спостерігав за тим, як брудні крапельки води розліталися навколо: з якою швидкістю і якого розміру вони приземлялися на штанах дядів, на капронах тьотів, що проходили

Трикутник (не)довіри

Україна знову впадає в психоз передвиборчих агітацій і маніпуляцій. Настрої пересічного українця ті ж, що і завжди: 1. Невідомо, за кого голосувати, 2. За кого б не проголосував, ніяких змін на краще не буде. І це зрозуміло, бо не політики, не президенти і не депутати з урядовцями генерують зміни – вони їх можуть підтримувати, супроводжувати,