» » LUX OCCULTA (Про Жінку)

Про мене

Публіцист і письменник, полеміст і фейлетоніст, дотепник і мізантроп.
А також – полонофіл, юдофіл, германофіл, панхорватист.
Галицький націоналіст
зі схильністю до українофобії.
Деталей вам краще не знати.

20:11, 30/11/18. Літературщина / УА

LUX OCCULTA (Про Жінку)

Цій жінці місце під сонцем - сонце їй до лиця.

Цій жінці місце на морі - хвилі пасують їй до стану.

Цій жінці місце у моєму серці - свобода їй до душі.

Я мандрую за цією жінкою із всесвіту у всесвіт. І в кожному з них мені все доводиться починати спочатку: віднайти її, здобути і спробувати утримати. Це зовсім непросто, адже вона щоразу змінює місця у просторі та часі. А ще – риси обличчя, колір очей і волосся, тембр голосу.

І це ще не все. У різних всесвітах вона може приймати подобу моєї матері чи сестри, дружини чи доньки. Ця жінка є універсальною і моя любов до неї теж повинна бути універсальною: безумовно відданою, стриманою і покірною – прийнятною для будь-якої з її іпостасей. Я водночас повинен бути з нею ніжним як батько, дбайливим як брат, послушним як син, вірним як чоловік.

Це втомлює. Зокрема, коли проходиш цей шлях не вперше, далеко не вперше. Старі душі – кажуть - втомлені душі. Іноді мені здається, щоб якби не вона, я вже припинив би ці мандрівки всесвітами.

А так моя мандрівка має сенс – я йду за нею. І щоразу віднайшовши її, мені здається, що я хочу, аби її погляд, подих і доторк навічно збереглися у шуфлядках моєї пам'яті. Щоб її образ являвся мені з тіні пам'яті у всіх всесвітах, де мені доведеться побувати. Але це мені тільки так здається. Або здається, що здається, адже насправді я хочу чогось більшого.

Я прагну, щоб колись вона мене шукала так, як я її. Щоб мій образ, являвся їй з шуфлядок пам’яті з кожним наступним всесвітом все частіше і ставав для неї все бажанішим. Щоб я став тим єдиним, кого вона хотіла б забрати на свій Острів самотності, а звідти вирушити до Континенту щастя. Нехай навіть, у постаті цінної інформації на квантовому рівні, бажаної комбінації нейронів, життєдайного духа поезії.

Тому у своєму ставленні до жінки я весь час змушений прагнути до досконалості, намагатись досягати того стану Духу, коли мій потяг до неї буде вищим від лібідо; коли моє збудження возвиситься над пристрастю; коли бажання зближення з нею стане для мене вищим від спокуси, важливішим від пожадання.

Тільки так наші подихи, погляди і створені доторками вібрації зможуть помандрувати разом з нами в інші всесвіти.

Ілюстрація - Alfons Mucha - звільного доступу



  • FaceBook коментарі