Про мене
Публіцист і письменник, полеміст і фейлетоніст, дотепник і мізантроп. А також – полонофіл, юдофіл, германофіл, панхорватист.
Галицький націоналіст
зі схильністю до українофобії.
Деталей вам краще не знати.
11:07, 30/07/19. Злободенні притчі / УА
Про надію
Ось уже кілька днів поспіль мені видзвонює хтось з незнаного номеру стаціонарного телефону з Києва. Я закордоном, на відпочинку, тож я не відповідаю. Але трохи непокоюсь. Думаю: а може це з банку вирішили мене нагородити крупною фінансовою премією за те, що я такий дисциплінований і лояльний клієнт? Хоч ні – це скоріш за все з Адміністрації Президента, яким бракує висококваліфікованих кадрів і вони вирішили мені запропонувати мені очолити державне радіо і телебачення. А може навпаки – люди з оточення Віктора Медведчука дізнавшись про те, що у зв’язках з ним мене постійно звинувачують патрійоти, вирішили нарешті реалізувати такий зв’язок і запропонувати мені посаду генпродюсера всіх «медведчуківських» телеканалів? А може це моя слава автора прекрасних підручників для студентів-журналістів дійшла врешті до університету Поплавського і мені пропонують очолити кафедру журналістики? А може – о, Боже! – це телефонують з посольства Швейцарії, де помер якийсь мій невідомий родич і всі свої мільйони він заповів мені???
Звичайно ж, я міг би з легкістю переконатися, яка з цих здогадок правильна. Достатньо прийняти дзвінок, правда, тоді довелося б заплатити30 гривен. І тут мушу щиро зізнатися, що моя надія на всі вище перелічені варіанти аж стільки не коштує. сказано ж у писанії щось типу – будь у вас надія, як зерно макове. От у мене саме така.[hide][/hide]
- FaceBook коментарі
