VLODKO PAVLIV. BLOG

Столипін. 1986

І. У червні 1985 р. ми вперше глянули один одному у вічі. Він, зелений і цілісно-металевий, дивився на мене своїми лиховісними вікнами-очима – заґратованими з середини і замацьканими білою фарбою зовні. Втім, можливо, що його погляд був досить байдужим. Таких двоногих комах за десятки років він перевозив уже тисячі і йому було все-одно, з якого

Pro Halyčynu – 2 (čarivnu krajinu, jakoji nemaje)

Voseny pivdenno-zachidnyj viter prynosytj v cju krajinu šče teplyj podych pryhasloji mriji? – nače reklamnyj agent, ščo manytj na Jadran i u Seredzemnomorja. Z moho balkonu vydno, jak na zvorotnij dorozi vin strušuje z derev vidžylyj lyst, nemov styraje noviši napysy na palimpsesti, z-pid jakych prostupajutj syljvetky strunkoji veži Kornjakta i

Pro Halyčynu – čarivnu krajinu, jakoji nemaje

Dyskusija u Krakowi v ramkach festyvalju „Nasza Galicja”. Rozumni i považni ljudy – hovorymo tak, jak vypadaje rozumnym i považnym ljudjam, adže hovorymo pro krajinu, jakoji nemaje. Ale baču/vidčuvaju, ščo dumajemo tak, jak treba. Ne vsi. Potim na forumach ti inši napyšutj - nemaje nijakoji Halyčyny! Bula j mynula – nema. Obid. Ukrajinsjkyj

Німецкий порєдок

Свою любов і повагу до німців (в широкому розумінні) я завдячую своїй бабці Анні. З самого малку в різних ситуаціях я чув від неї: «Ту треба німця з нагайков. Бо інакше порєдку не буде». І ніякі радянські школи, ніякі фільми про «нєпабєдімую і лігіндарную» і т.п. не могли витерти з моєї свідомості образ того німця, який завжди і скрізь панує над