Про мене
Публіцист і письменник, полеміст і фейлетоніст, дотепник і мізантроп. А також – полонофіл, юдофіл, германофіл, панхорватист.
Галицький націоналіст
зі схильністю до українофобії.
Деталей вам краще не знати.
Mikulov-3. Розчарована весна
Там, де вулиця Гусова впирається у вулицю Брненську, починається підйом на пагорб, на чубку якого стоїть кам’яна готична вежа з XVII ст., що боронила місто з північного боку, а територія навколо неї називається Kozihradek (в путівнику це чомусь зветься Козячим замком). Якщо підійматись туди вузенькою вуличкою, пройшовши кілька десятків метрів від
Собача печаль
Отак бува вийдеш осіннім ранком на Високий замок, а там – останні теплі дні: небо блакитне, як хвильки на лазурному побережжі, сонце тепле і лагідне, як груди чужої молодиці. А сучок скільки навколо – різної масті, різних порід, різного віку і кондиції – просто якийсь собачий morning-club. Ех, а в тебе на поводку бабулька-опікунка. І не покинеш жеMikulov-2. Недовірок на Сватім копечку
Наступного дня після досить ситного готельного сніданку, я відразу ж вирішив подивитися саме місто. Із сонцем в очах, з легким вітерцем у крилах по вулиці Vetrna долетів під гору до вулички Мухи. Там ще «помастурбував» подумки на будинки, пов’язані з великим Альфонсом і далі вже повільно дійшов до колишньої Віденської брами, де зараз стоїть
